Найкраще про взаємини та кохання.
В реальному часі.

Війни з батьками

«Вони нічого не розуміють!» «Вони не дають мені жити!» Після довгих спроб зберігати мовчання, ти все-таки сваришся з батьками. Атмосфера вдома нагадує військову... І що краще: втекти від проблеми чи викинути білий прапор перемир'я?
10575089545_ef27e8783e_o

Куди це ти зібрався? Гуляти? А уроки всі зробив? Чому шапку не вдягнув, повернися зараз же! Щоб був удома о 7 вечора і ні на хвилину пізніше!

Скоріш за все, такі питання до болю тобі знайомі, і ти, ймовірно, у відповідь дратуєшся, сердишся, іноді навіть огризаєшся. Але… [p.s. між нами]. Твоїм батькам теж непросто: скільки років поспіль вони день у день керували твоїм життям, вирішували, що тобі вдягати і що ти їстимеш, які дати читати книжки, у які грати ігри, коли тобі лягати спати, коли прокидатися, із ким дружити, а кого уникати. Вони звикли піклуватися про тебе, і тепер, коли ти вже сам(а) у змозі про себе подбати, продовжують опікувати і контролювати тебе, як раніше. І виникає свого роду «замкнуте коло»: тобі хочеться, щоб за тобою, нарешті, визнали право на самостійність, а батьки все ще вбачають в тобі маленьку дитину. І добре, якщо йдеться тільки про те, який одяг тобі носити і як голосно вмикати музику, – це ще можна пережити. Але ж вони намагаються обирати за тебе, з ким дружити і у кого закохуватися…

Саме цей період, коли ти вчишся відстоювати свою незалежність, у багатьох сім’ях є найбільш кризовим у стосунках між дітьми та їх батьками. Тобі може здаватись, що тебе у сім’ї не поважають, не зважають на твою думку, проте так само може здаватися і твоїм батькам. А на додаток, вони все ще продовжують турбуватися про тебе, побоюючись, що без їх підказок та порад ти наб’єш собі безліч болючих шишок.

Що ж робити? Як примирити дві різні позиції, як обійтися без «військових дій» з батьками? Ось нескладні, але дієві рекомендації. Перевірено на досвіді.

Повага та ввічливість. Навіть коли рішення й висловлювання батьків здаються тобі несправедливими, стався до них шанобливо, наскільки це тільки можливо. Це не означає, що у тебе немає власної думки, або що ти виконуватимеш усі їхні настанови. Ти можеш і повинен / повинна сказати, що саме тебе не влаштовує, але питання в тому, як ти це скажеш. Спробуй частіше використовувати такі фрази: «Я поважаю вашу думку, але хочу сказати, що …», «Я вас почув/ла, тепер вислухайте мене, будь ласка».

Визнання власних помилок. Пам’ятаєш приказку? «Не помиляється той, хто нічого не робить.»

Помилятися – це нормальне явище, і якщо ви маєте намір довести батькам, що ви дорослі і самі несете відповідальність за свої дії, знайдіть у собі сміливість визнавати і власні помилки та недоліки.

д
Спілкування. Не шкодуй часу для того, щоб тримати своїх близьких в курсі того, що відбувається у твоєму житті: розповідай про свої справи, захоплення, плани. Чим більше твої батьки знатимуть про тебе, тим більше вони тобі довірятимуть, а значить, вони не відчуватимуть потреби жорстко контролювати кожен твій крок.

Обмін ролями. У ситуації повного непорозуміння добре допомагає простий прийом: подумки помінятися місцями з іншою стороною конфлікту. Постав себе на місце своїх батьків і, можливо, ти зможеш подивитися на події іншими очима. А можна і батькам запропонувати стати на твоє місце, адже колись і вони були підлітками, і так само відстоювали своє право на самостійні рішення.

Бути друзями, а не ворогами. З часом, коли ти навчишся гарантувати власну безпеку і самостійно вирішувати свої проблеми, реально оцінювати свої сили й можливості, конфлікти поступово зійдуть нанівець. Але навіть у найгостріші періоди не забувай про те, що твої батьки завжди на твоєму боці.

Читай про батьків ще:
Спілкування з батьками: Перезавантаження. частина 1
Спілкування з батьками: Перезавантаження. частина 2

Слідуй за нами:

ВКонтакте