Іноді кажуть, що друзів не обирають. Тим не менш, ми самі обираємо своїх друзів, своє оточення, орієнтуючись на ті якості і риси інших людей, які є для нас близькими та симпатичними. А що, як людина, з якою ти внутрішньо поріднився, важко хвора, прикута до ліжка або інвалідного візка? Якщо стан здоров’я твоєї подруги або друга не дозволяє вам разом гуляти, сидіти у кав’ярні і базікати до пізнього вечора без угаву, ходити на вечірки, кататися на велосипеді чи займатися фітнесом?
А якщо у мого друга / подруги ВІЛ?
У країнах Східної Європи та Центральної Азії (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, Узбекистан та інші країни) живе більше 1,4 мільйона людей, що мають ВІЛ-інфекцію. Так що цілком ймовірно, що у тебе є знайомі, друзі або навіть родичі, які живуть із цим вірусом. Ти можеш навіть не здогадуватися про це, тому що, як правило, люди, що живуть з ВІЛ, воліють мовчати про свій статус. При цьому вони особливо гостро відчувають потребу в друзях, людях, на яких можуть покластися.
Якщо хтось із твоїх друзів розповів тобі про те, що у нього або в неї ВІЛ, не пошкодуй часу, аби більше дізнатися про те, що це таке.
ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини. Він вражає імунну систему, роль якої – боротися з інфекційними захворюваннями. Саме тому люди, інфіковані ВІЛ, стають практично беззахисними перед серйозними хворобами. З часом ВІЛ-статус людини може перейти у захворювання, яке має назву СНІД – синдром набутого імунодефіциту. Але зовсім не кожна людина, що має ВІЛ, обов’язково захворіє на СНІД.
Незахищений секс і споживання ін’єкційних наркотиків – два основні шляхи передачі ВІЛ, і сотні юних дівчат та хлопці щорічно інфікуються таким чином. Окрім того, деякі діти і підлітки отримали ВІЛ при народженні, від своїх ВІЛ-позитивних батьків.
На жаль, поки що немає засобу повного позбавлення від ВІЛ, однак завдяки існуючим лікам люди, що живуть з ВІЛ, можуть вести довге і практично нічим не відмінне від звичайного життя.
Навіть якщо ця новина тебе дуже схвилювала, спробуй перш за все запевнити людину, що ти нікому про це не розкажеш, адже все, що стосується стану здоров’я, – особиста і абсолютно конфіденційна інформація. І не соромся ставити питання, – так ти допоможеш своєму другові чи подрузі виговоритися, поділитися своїми думками і переживаннями. Може статися й так, що ти здогадуєшся про те, що у когось із твоїх близьких ВІЛ, але безпосередньо тобі про це ніхто не сказав. У цьому випадку з питаннями поспішати не варто, краще дочекатися, поки людина сама тобі розповість.
Міфи та нерозуміння
Незважаючи на те, що про ВІЛ досить багато пишуть і говорять, в суспільстві все ще існує багато міфів та нерозумінь, пов’язаних із цим вірусом. І немає нічого дивного в тому, що люди, які живуть з ВІЛ, не хочуть, аби про їх діагноз дізналися оточуючі, адже побоюються, що люди почнуть їх уникати. І тим важливішою для них є твоя підтримка і розуміння.
Тобі може здатися, що найкраще – це робити вигляд, що нічого не сталося, взагалі не торкатися цієї теми, щоб зайвий раз не нагадувати людині про її хвороби. Але якщо ти обереш таку лінію поведінки, твоя подруга або друг, особливо в перший час після того, як дізнається про свій діагноз, може відчути, що ти соромишся її або його, або що тебе це зовсім не хвилює.
Додаткова допомога
Страх, відчай, розгубленість, безліч інших негативних емоцій цілком природні для людини, яка виявила, що у неї ВІЛ. Від тебе буде потрібне терпіння і делікатність у спілкуванні. Але бувають ситуації, коли ти бачиш, що однієї твоєї підтримки і розуміння недостатньо, що твій друг чи подруга не може впоратися зі своїм стресом без професійної допомоги. Тому варто пам’ятати, що таку допомогу можна отримати при зверненні до психологів, у місцеві СНІД-центри або до групи самодопомоги людей, що живуть з ВІЛ. Пошукай інформацію про те, які існують можливості, і поділися цією інформацією. При цьому, чим більш конкретні адреси та імена фахівців ти запропонуєш, тим простіше твоїм друзям буде скористатися такою підтримкою. Звичайно, це непросто – пропонувати звернутися до професіоналів, і тут може допомогти посилання на власний досвід, якщо він у тебе є: наприклад, якщо тобі доводилося бувати на консультаціях психолога, ти можеш розповісти про те, як це відбувається, про те, як тобі допомогла консультація фахівця.
Сила власного прикладу
Якщо ваші однокласники або інші знайомі дізналися про те, що у когось із друзів ВІЛ, може статися, що вони почнуть їх цуратися або навіть знущатися над ними, – це, до речі, одна з причин того, що люди зазвичай не поспішають розкривати свій ВІЛ-статус. Зрозуміло, ти схочеш заступитися за своїх друзів, хіба може бути інакше! І тут дуже важливо зберігати спокій, не нападати в люті на кривдників, а зрозуміти, що вони просто нічого не знають про ВІЛ. Найкраще, що ти можеш зробити, – це знайти спосіб «просвітити» їх, поділитися інформацією, якою ти нею володієш. І не забудь про велику силу власного прикладу: якщо ти ходиш разом зі своїми друзями обідати, сидиш поруч із ними на шкільних заходах, обмінюєшся різними предметами, – таким чином ти і без слів повідомляєш оточуючим, що не існує ніяких перешкод для вашого спілкування.
Фотографія на обкладинці: (С) Madeline RM