Спілкування з батьками: Перезавантаження. Частина 1.

Повернутися в розділ "Почитати"

Напевно у тебе були ситуації, коли здається, що в родині ніхто не враховує твою думку, особливо батьки? У відповідь на це ти, скоріше за все, дратуєшся, сваришся з ними, сердишся. Але зовсім не спілкуватися з батьками не виходить, адже ви живете разом. Не йти ж тобі на вулицю через тотальне нерозуміння?! Що ж тоді робити? Як намагатися уникати конфліктів, але при цьому дати зрозуміти батькам, що є речі, в яких ти розберешся самостійно, а лише в деяких випадках може знадобитися їхня допомога? І як зробити так, щоб замість цієї допомоги вони не диктували тобі умови?

Зовсім нещодавно, насилу дотерпівши до приходу батьків з роботи й ледь давши їм віддихатися, ми накидалися на них із докладними розповідями про все підряд: про те, що ми проходили з англійської, про смішного новенького, якого посадили за одну парту, про то, що вчителька з укрмови (ура!) захворіла і контрольну скасували, про супер цікаву нову комп’ютерну гру, – і так до нескінченності. Тепер же ти тільки посміхаєшся, коли те ж саме робить твій молодший брат чи сестричка, а коли справа доходить до тебе, у відповідь на всі питання відтинаєш коротким «нормально» і хочеш швидше закритися у своїй кімнаті, щоб спокійно поговорити з приятелями по скайпу.

Ніхто не зможе назвати точний момент, коли з’являється дистанція у стосунках дітей з батьками, коли змінюється зміст розмов, але цілком очевидно, що через це проходять усі люди в процесі дорослішання. Погодься, тепер тобі набагато важливіше поспілкуватися з твоїми приятелями, ніж з батьками. І це природно – ти освоюєш навички самостійного існування, в якому ніхто не повинен водити тебе за руку і страхувати кожен крок.

Але не поспішай «рвати усі ниточки», що пов’язують тебе із домом: навіть якщо зараз у списку твоїх друзів батьки займають далеко не перше місце, вони все-таки залишаються твоїми друзями, а значить, варто докласти хоч трохи зусиль для того, щоб зберегти з ними дружні взаємини.

Як говорити з батьками

Скоріш за все, ти говориш зі своїми друзями набагато частіше і довше, ніж з батьками. Це нормально. Які б чудові стосунки не склалися у вас в родині, ти не можеш залишатися в теплому, але вузькому домашньому колі назавжди. Ти вчишся незалежності і самостійності, ти хочеш самостійно приймати рішення, самостійно обирати спосіб життя, – можна тільки радіти цьому твоєму прагненню. Головне, намагатися не забувати, що не варто відмовлятися від підтримки, допомоги і порад, які тобі можуть дати батьки. Ти скажеш, що з ними не так просто обговорювати серйозні проблеми? Так, непросто. Але перш, ніж говорити про серйозне, можна потренуватися на найелементарніших темах.

Не відмовчуйся, розмовляй з батьками про повсякденні справи. Просто так.

Ти завжди можеш знайти, чим поділитися з дорослими. Кожного дня в твоєму житті відбувається безліч всяких подій, і ти легко можеш порадувати батьків новинами про те, що, наприклад, ваша класна керівниця вийшла заміж, а директор школи пішов на пенсію, що на канікулах ваш клас збирається піти у похід, а по суботах можна буде додатково займатися інформатикою. Якщо немає бажання говорити про школу, розкажи про витівки своєї або сусідської собаки, та про все, що спаде на думку, можна розповісти. Головне – виробити звичку ділитися різними подробицями зі свого життя, і це, безумовно, допоможе зберегти і зміцнити контакт між тобою і батьками. А коли прийде час обговорити з ними щось важливіше, тобі буде набагато простіше це зробити. Як? Читай про це у другій частині:

Спілкування з батьками: Перезавантаження. Частина 2.

Фотографію для цієї статті ми знайшли тут.