Я б не сказала що я надто сильна характером. Я дозволяю собі поплакати коли щось турбує, трохи капризна. Але чомусь до мене приклеюються мамині синочки, яким від мене потрібна лише допомога и опіка. Це дратує!!! Що слід зробити, як змінити свою поведінку, щоб ПРО МЕНЕ захотіли турбуватись?
Кіра
Кіро, привіт!
Питання цікаве, проте виявити причини під час консультації он-лайн не реально. З такими запитами краще звертатися до психотерапевтів. Але зверни увагу на кілька моментів, які може спрямують тебе у напрямку розслідування такої твоєї ситуації.
Для початку, проаналізуй, які стосунки у твоїй власній родині – як поводиться мама, яку роль відіграє у сім’ї тато. Часто люди несвідомо намагаються знаходити таких партнерів, щоб побудувати модель стосунків, схожу на їх батьківську модель. Або модель, яку вони бачили у стосунках інших своїх родичів. Такого сімейного сценарію (у себе в голові) складно позбутися, навіть якщо усвідомлюєш, що він тобі не підходить. Проте все ж це реально, але часто для цього потрібен не один рік роботи над собою. (До речі, вивчити такі сценарії може такий інструмент психотерапії як сімейні розстановки за Хелінгером)
Якщо ж вважаєш, що у сім’ї чоловіки не поводилися, як ти кажеш, як «мамині синочки», тоді причини того, що ти притягуєш до себе саме слабких (з твоєї точки зору) чоловіків потрібно шукати в іншому. В тому числі, подумай, чому саме тебе так дратують «мамині синочки», що зачіпає найбільше у їх поведінці? Може це те, що ти сама собі не дозволяєш приймати (просити) більше допомоги і опіки, ніж отримуєш зараз? А може саме те, що ти наче вимагаєш, щоб про тебе турбувалися (тому що так правильно?), але насправді цього не дуже хочеш, а ще – не умієш бути щиро вдячною за турботу?
Ці питання не є вичерпними і не можуть прояснити ситуацію на 100%. Але почати досліджувати звідки «ноги ростуть» у цьому всьому - ніколи не пізно. А взагалі дуже добре, що ти чітко усвідомлюєш, яких партнерів коло себе ти бачити не хочеш.
І ще момент. Спробуй брати на себе менше відповідальності. В тому числі щодо того, який тип чоловіків ти до себе притягуєш. Нехай зараз буде так, як є. А ти займися собою, і менше витрачай енергії на них. Піклуйся більше про себе, спілкуйся із подругами (але, увага! - не намагайся вирішувати їх проблеми! – просто будь поруч). Займися творчістю: по-перше, це відволікає, а по-друге, розвиває саме жіночі якості, які так подобаються сильним і впевненим у собі чоловікам.
І взагалі тримай в голові, що стосунки із чоловіками – то лише частина життя (хоч, ймовірно, і важлива), але точно не єдина його ціль. І як часто у житті бувало, справжні хороші стосунки з’являютсья тоді, коли ти найменше про них думаєш.
Удачі тобі та справжнього кохання!