– Мамо, ми з Денисом вирішили одружитися!
– Як одружитися? Тобі ж іще 18-ти не виповнилося!
– Ну, от в липні виповниться, а у вересні одружимося!
Німа сцена. Завіса.
І вони таки одружилися, Ліза та Денис. Перемогли своєю впертістю супротив та несхвалення батьків, які, врешті-решт, вирішили – нехай одружуються, якщо їм так кортить. У вересні, як і планували, зіграли весілля і стали жити разом із батьками Дениса, а де ж іще? На орендовану квартиру грошей поки немає, а у батьків Лізи квартира маленька. Прийнявши до себе нову сім’ю, батьки Дениса, як і раніше бачили у молодятах дітей, постійно опікали, намагалися вчити розуму, та ще й не стримуючись критикували Лізу, яка і того не знає, і цього не вміє, все їй потрібно підказувати. Що при цьому відчувала юна дружина, можна собі уявити. А ще виявилося, що скромний сімейний бюджет потрібно витрачати не тільки на себе, а й на всю молоду сім’ю. А де ж їх брати, ці гроші? Молодята ледь закінчили школу, Ліза не працює, а у Дениса у вільний від інституту час – разові і копійчані заробітки….
Щиро сподіваючись, що разом вони зможуть впоратися з усіма труднощами, Денис і Ліза намагалися налагодити своє нове життя. Але власна невлаштованість і постійний тиск з боку батьків Дениса тримали їх у напруженні, яке дедалі частіше стало призводити до конфліктів. Поступово молоді люди стали віддалятися одне від одного. Мріючи про вступ до театрального, Ліза розуміла, що ніхто з оточуючих цю мрію не схвалює і не підтримує, а мати Дениса наполегливо пропонувала влаштувати її продавцем в сусідній супермаркет, де працювала її знайома. Денис відмовчувався, уникав серйозних розмов, злився, що Ліза не дає йому проводити час із друзями. Чергова сварка закінчилася тим, що молоде подружжя вирішило на певний час роз’їхатися. Ліза повернулася до своїх батьків, а трохи пізніше, після кількох невдалих спроб повернути колишнє взаєморозуміння, вони й зовсім розлучилися.
Звичайно, не усі ранні шлюби закінчуються розлученнями. Розчарування в сімейному житті можуть статися й тоді, коли люди одружуються в досить зрілому віці. Але в юності, яку відрізняють підвищена емоційність і брак досвіду, такі розчарування трапляються набагато частіше. І це не випадково. Є ціла низка причин, чому ранні шлюби виявляються такими крихкими.
Друге – прагнення звільнитися, нарешті, від батьківської опіки, жити по-своєму, без оглядання на заборони і застереження. Однак мало кому вдається обійтися без допомоги батьків, а нові обмеження, пов’язані зі створенням власної сім’ї, не завжди виявляються бажаними.
Тому що – третє – поки триває емоційний підйом, закоханим, як правило, не спадає на думку, що сім’я – це не тільки радості й задоволення, а цілком серйозна робота і неабиякі обов’язки та відповідальність.
Створення сім’ї, як і будь-який інший серйозний крок, від якого залежить, як складеться ваше подальше життя, вимагає певної готовності. Якщо ти хочеш зрозуміти, з чого складається така готовність, в Інтернет знайдеться безліч наукових матеріалів на цю тему (може, щось зі Снейдера Ді?). А поки що поглянь, про які моменти важливо подумати, щоб зрозуміти, чи ви готові до сімейного життя.
За законом, укладати шлюб можна вже у 18 років. Але якщо говорити про фізіологічну зрілість, то для дівчат найкращий вік – це 20-22 роки, а для юнаків – 23-28. Вважається, що для народження здорових дітей це найбільш сприятливий період.
Так, і тут потрібні знання. Як мінімум, знання прав та обов’язків подружжя, батьків, дітей, певних правових норм, які безпосередньо стосуються сімейного життя.
А що, спитаєш ти, одружуватися можна тільки здоровими? Звичайно ні, хоча здоровими в принципі бути краще, ніж хворими, чи не так? Мова про те, що при створенні сім’ї важливо мати повне уявлення про стан здоров’я – як власного, так і здоров’я майбутнього чоловіка чи дружини.
З коханим, звичайно, і в курені рай, але, на жаль, ненадовго, хіба що до першого снігу ;-). А якщо серйозно, то, збираючись до РАГСу, добре було б собі чітко уявляти, де ви будете жити (гуртожиток, своя або наймана квартира, квартира батьків), і з якими наслідками пов’язаний вибір того або іншого варіанту проживання.
Добре, якщо батьки можуть і хочуть допомагати молодій сім’ї матеріально. Але хіба не краще мати економічну самостійність, нехай спершу і незначну, замість того, аби створювати свою сім’ю повністю «за рахунок» батьків?
Поєднувати початок навчання в коледжі, училищі, ВНЗ із роботою для утримання сім’ї дуже не просто. Але залишитися без освіти і цікавої професії – значить позбавити себе і свою сім’ю багатьох можливостей.
Збираючи валізку перед подорожжю у нове життя, добре було б переконатися, що в ньому є такі корисні «речі», як, наприклад, володіння пилососом і шваброю, вміння підсмажити яєчню і заварити чай, не кажучи вже про більш складні господарсько-побутові уміння. Можливо, це видасться тобі надто банальним, але «диявол ховається в деталях». Ця приказка означає, що результат будь-якого процесу (а створення сім’ї – теж процес) залежить саме від дрібних і, на перший погляд, банальних і незначних деталей.
А тут можуть бути якісь труднощі? Йди за своєю природою, та й все. Проте, навіть найбільш природнім імпульсам зовсім не завадить, якщо до них додати знання про особливості взаємин статей, про психологію та фізіологію інтимного життя.
А чому кохання останнє у списку? Хіба це не найголовніше? Безперечно, кохання – саме той фундамент, без якого побудова міцної та благополучної сім’ї рідко буває успішною. Але навіть найкращий фундамент не допоможе, якщо «будівельники» неграмотні, ліниві і байдужі до результату.