Приймаючи рішення починати сексуальні стосунки в молодому віці, ми часто думаємо про те, як уберегтися від небажаної вагітності. Але лише одиниці вживають заходів і для захисту від інфекцій, що передаються статевим шляхом. Так легко вірити, що «вже я точно зможу виявити, чи усе гаразд із моїм другом (або подругою)!». Прийшов час розвіювати стереотипи.
«Професор медицини розповідає на лекції:
«У мене була кохана дівчина і був друг. Вони переспали. І я залишився з носом.
А друг без носу залишився… Темою нашої лекції буде … сифіліс»
(Цитата з форуму «МірТесен»)
До опису деяких життєвих ситуацій або дій, коли можна сказати «поєдную приємне з корисним», варто було б додати також слово «і безпечним». Особливо, коли йдеться про сексуальні стосунки. Адже окрім приємного – відчуття душевної близькості, спілкування, яке поєднує двох людей в єдине ціле, почуття тепла, уваги і турботи коханої людини, – ці взаємини можуть нести з собою також і певні ризики. Назвемо їх «небезпеки зв’язків».
«Ти можеш довіряти своєму партнеру, але чи впевнений(а) ти в його попередніх партнерах?»
До цих небезпек входить, окрім іншого, і ризик підхопити венеричне захворювання. Венера вважалася богинею кохання у давніх римлян, саме тому хвороби, які передаються в результаті любовних утіх, часто називають венеричними. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає їх більш чітко і зрозуміло – інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я кожен день у світі реєструється більше 1 мільйона нових випадків зараження ІПСШ, не враховуючи ВІЛ.
Збудниками інфекцій, що передаються статевим шляхом, є мікроорганізми – віруси або бактерії, які живуть у біологічних рідинах організму: крові, спермі, слині або вагінальних виділеннях.
Сьогодні в медицині відомо близько 40 ІПСШ. Ось найвідоміші з них:
Сифіліс – одне з найдавніших, так би мовити «класичних» захворювань. Від сифілісу, особливо у середні віки, страждала значна кількість людей. Раніше він був важко виліковною хворобою, якої люди роками не могли позбутися, і яка поступово руйнує організм і нерідко призводить до смерті.
Факт: на сифіліс хворіли і французькі королі, і не менш відомі творчі люди, серед яких письменники Оскар Уайльд, Гі де Мопассан, художники Поль Гоген та його друг Вінсент Ван Гог, композитор Франц Шуберт, філософ і поет Фрідріх Ніцше, і навіть Адольф Гітлер.
Збудник сифілісу – трепонема.
В організмі хворої сифілісом людини збудник завжди наявний у крові, спермі, слині та інших біологічних рідинах. Життя трепонеми поза людським організмом нетривале, однак у вологому середовищі – мочалці, мокрій губці, рушникові – вона може існувати до 12 годин, а у слині хворої людини при кімнатній температурі – від кількох годин до кількох днів. Мікроб дуже швидко гине під впливом сонячних променів, високої температури, спирту.
Шлях зараження. Сифілісом зазвичай заражаються під час статевих контактів із хворою людиною. Можливі й інші шляхи: через поцілунки з хворими людьми, при користуванні спільними предметами (посуд, сигарети, помада, білизна, засоби гігієни).
Симптоми / ознаки. Від моменту потрапляння збудника інфекції до організму і до появи перших ознак хвороби проходить від 2 до 5 тижнів. У місці попадання трепонеми (частіше на статевих органах, губах або на шкірі) з’являється ранка (шанкр). Через тиждень збільшуються прилеглі лімфатичні вузли. Якщо не лікуватися, то через 3 – 4 тижні ранка самостійно заживає, а через короткий інтервал часу настає другий період – свіжий вторинний сифіліс. Для нього характерні специфічні шкірні висипання, які зникають через 2 – 3 місяці. Надалі, за відсутності адекватного лікування розвиваються важкі ураження внутрішніх органів і нервової системи, що згодом може призвести до смерті.
Життєздатність гонококка поза людським організмом нетривала, однак у вологому середовищі (мочалка, мокра губка, рушник) він може існувати до 24 годин.
Шлях зараження. Гонореєю (німецькою мовою – «трипер») зазвичай заражаються під час статевих контактів з хворою людиною. Рідше – при користуванні побутовими предметами.
Симптоми / ознаки. Від моменту потрапляння інфекції до появи перших ознак хвороби проходить кілька днів. Спочатку виникає набряк, почервоніння слизової, різі та свербіж при сечовипусканні. Потім, частіше у чоловіків, з’являються слизові або гнійні виділення з сечовипускального каналу. У жінок гонорея може взагалі не мати жодних симптомів!
Небезпека! Хронічна гонорея може бути причиною статевих розладів, формування фригідності у жінок, безпліддя. Гонорея несприятливо позначається на перебігу вагітності. У жінок, хворих на гонорею, частіше реєструються викидні, передчасні пологи, післяпологові ускладнення, зараження дитини під час пологів гонореєю очей або гонореєю нижніх сечостатевих шляхів. У чоловіків нелікована гонорея може призвести до безпліддя.
Хламідіоз відносять до «нових» інфекцій, що передаються статевим шляхом. Він був виявлений і вивчений не так давно, але від цього є не менш небезпечним. Збудник – мікроорганізм (перехідна форма між мікробом і вірусом). Життєздатність збудника поза людським організмом нетривала.
Шлях зараження. Хламідіозом зазвичай заражаються під час статевих контактів з хворою людиною.
Симптоми / ознаки. З моменту потрапляння інфекції до появи перших ознак хвороби проходить 1 – 4 тижні. Часто хламідіоз не викликає будь-яких скарг. Тільки у 5-10% хвороба протікає гостро. Можлива поява набряку, почервоніння слизової, різі та свербежу при сечовипусканні.
Небезпека! У чоловіків в більшості випадків хламідіоз призводить до безпліддя. У хворих жінок часто спостерігаються позаматкова вагітність і викидні (нездатність виносити вагітність). У дітей, народжених матерями, хворими хламідіозом, часто спостерігається низька маса тіла при народженні, вроджені пневмонії, захворювання очей.
Збудник – трихомонада – одноклітинний мікроорганізм. Життєздатність збудника поза людським організмом нетривала. При висиханні трихомонади гинуть через 4 – 30 хвилин. Однак у вологому середовищі (мочалка, мокра губка, рушник) можуть існувати до 2 годин.
Шлях зараження. Трихомоніазом зазвичай заражаються під час статевих контактів з хворою людиною, рідко – при користуванні спільними предметами, якими користувалася хвора людина.
Симптоми / ознаки. З моменту потрапляння інфекції до появи перших ознак хвороби проходить від 3 до 11 днів. Ознаки трихомоніазу різноманітні. У чоловіків можуть спостерігатися незначні виділення з зовнішнього отвору сечовипускального каналу. У жінок це захворювання часто має більш виражені симптоми із характерними рідкими, «пінистими» виділеннями з піхви.
Вірус папіломи людини (ВПЛ) – одна з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом: з вірусом стикаються від 50 до 70% сексуально активних людей (13% населення світу).
Найбільше ризикують заразитися ВПЛ дівчата в підлітковому віці та жінки 20-30 років (за оцінками дослідників, більшість людей заражається вірусом у перші 2-3 роки статевого життя)..
Якщо дівчина чи жінка веде активне статеве життя із частою зміною партнерів, ризик інфікування збільшується у десятки разів. На сьогодні відомо близько 200 видів вірусу папіломи людини (ВПЛ).
Деякі види вірусу папіломи людини викликають розвиток раку шийки матки.
Симптоми / ознаки. В основному інфекції ВПЛ не мають виражених симптомів. Діагноз встановлюється при обстеженні у лікаря. ВПЛ не піддається лікуванню! Тому найкращий шлях захисту – це профілактична вакцинація. Її рекомендується проводити дівчатам у віці 12 – 16 років, які ще не мали статевих контактів. Для вакцинації необхідно звернутися до лікаря.
Шлях зараження. Герпесом статевих органів зазвичай інфікуються під час статевих контактів з хворою людиною.
Симптоми / ознаки. З моменту потрапляння вірусу до перших проявів хвороби проходить від кількох днів до кількох місяців. На статевих органах спочатку з’являються хворобливі червоні пухирці, які супроводжуються сильним свербінням і печінням. За кілька днів пухирці лопаються, потім з’являються виразки..
Небезпека! У жінок, інфікованих герпесом статевих органів, частіше можливі викидні (нездатність виносити вагітність) і безпліддя. Герпес статевих органів має відношення до розвитку раку шийки матки.
Гепатит В – інфекційне захворювання, що характеризується важким запальним ураженням печінки і може привести до розвитку цирозу (онкологічного захворювання печінки).
Шлях зараження. Вірусний гепатит В передається через кров і контактним, переважно статевим шляхом. Вірус гепатиту В надзвичайно стійкий у зовнішньому середовищі. У засохлій плямі крові, на лезі бритви, кінці голки вірус може зберігатися протягом тижня. При попаданні вірусу на пошкоджену шкіру і слизові оболонки іншої людини є ризик зараження.
Симптоми / ознаки. Прихований (інкубаційний) період гепатиту В складає від 2 до 6 місяців. Симптоми хвороби виникають поступово і на першій стадії схожі із проявами застуди. Через кілька днів знижується апетит, з’являються жовтяниця, біль у правому боці, нудота, блювота, інші ознаки.
Для профілактики захворювання, зробіть щеплення від гепатиту В.
А про ВІЛ / СНІД ми зібрали окремий, дуже важливий матеріал. Шукай його тут.
Але небезпека ІПСШ – не у їх назвах або кількості, а в тому, що …
… Коли людина хворіє на застуду, організм, частіш за все, може впоратися з інфекцією самостійно. А от від ІПСШ організм звільнитися не може – йому потрібна допомога лікаря.
… Деякі ІПСШ не мають симптомів, і людина може навіть не здогадуватися, що в її організмі поселилися небажані гості – віруси і бактерії – збудники інфекції.
… Від ІПСШ обов’язково і одночасно повинні лікуватися обидва партнера, інакше можливе повторне зараження.
… ІПСШ можуть викликати серйозні ускладнення: вчасно не вилікувані, вони нерідко призводять до безпліддя.
… Деякі ІПСШ, наприклад ВІЛ, поки невиліковні. Проте, відразу звернутися до лікаря і правильно поставити діагноз – значить вчасно почати лікування, яке попереджає розвиток серйозних ускладнень.
Деякі з цих інфекцій можуть передаватися навіть під час «французького» поцілунку! Якщо є травми слизової губ, щік, ясен, язика та/чи наявні стоматологічні захворювання, – то є високий ризик зараження такими захворюваннями як цитомегаловірусна інфекція і вірус папіломи людини (ВПЛ). Сифіліс і гонорея також можуть передаватися через поцілунок у період гострої фази хвороби.
Як розпізнати ІПСШ?
Незважаючи на те, що ІПСШ «ховаються», тобто не всі з них проявляють себе, все ж є певні ознаки, які вже точно кажуть – в організмі оселився «ворог №1». Отже, якщо у тебе чи партнера/ки спостерігаються:
незвичайні (рясні слизові, гнійні або кров’янисті) виділення із сечовипускального каналу або піхви;
наявне часте, хворобливе сечовипускання;
свербіж або печіння зовнішніх статевих органів;
почервоніння, виразки або бородавки в області статевих органів або заднього проходу.
ПОТРІБНО ТЕРМІНОВО БІГТИ ДО ЛІКАРЯ! Адже тільки лікар після огляду та обстеження може встановити точний діагноз. І тут можна впасти в справжнісіньку паніку:
а до якого саме лікаря?
куди звертатися, щоб потім все місто не обговорювало твою проблему?
а може ще почекати, і все саме зійде на нівець?
і що казати батькам – адже знадобляться гроші на лікування?!
«Спокійно, тільки спокійно!» – полюбляв говорити Карлсон, розуміючи, що є проблема і її потрібно вирішувати. По-перше, дізнайся, чи є у твоєму місті Клініка (Кабінет), дружня до молоді – спеціально створений для підлітків та молоді медичний заклад. У Клініці тобі нададуть консультацію, проведуть огляд і запропонують медичну допомогу, якщо вона необхідна. Адреси клінік шукай тут.
Фахівці, які можуть знадобитися:
дерматовенеролог – лікар, що лікує шкірні та венеричні захворювання; гінеколог – фахівець із питань здоров’я жінок; андролог – фахівець зі питань здоров’я чоловіків; уролог – лікар, що лікує захворювання сечостатевої сфери; психолог – фахівець із внутрішніх проблем особистості і міжособистісних взаємин.
У деяких країнах, наприклад в Україні або в Казахстані, можна також звернутися на гарячу лінію з питань репродуктивного здоров’я та планування сім’ї. Консультанти допоможуть тобі зорієнтуватися таі підкажуть, які наступні кроки варто зробити. Телефони гарячих ліній: Україна – 0800 50 27 57 Казахстан – 88 000 80 47 47.
По-друге, не відкладаючи «на завтра», повідом про свої підозри своєму сексуальному партнерові або партнерці, навіть якщо у вас були «захищені» сексуальні контакти. Це дуже-дуже важливо, адже він (вона), можливо, теж інфікований(а), і йому(ій) також необхідно звернутися до лікаря. Якщо ж після прийому в клініці побоювання підтвердилися (без паніки!), і тобі призначили курс лікування, – обов’язково потрібно пройти його повністю, дотримуючись усіх призначень лікаря. Інакше захворювання може перейти в хронічну стадію, а значить, потім його буде вилікувати набагато складніше. Лікар також порекомендує утриматися від статевих контактів до повного одужання
Не займайся самолікуванням і не давай нікому виписані тобі ліки!
Тепер, коли тобі відомо все (чи майже все) про ІПСШ, ти точно розумієш, що краще з ними ніколи не зустрічатися. Але що ж робити, щоб відчувати себе в безпеці?
Сексуальні стосунки – важлива частина життя. І перш ніж зробити вибір на їх користь, важливо розібратися у своїх почуттях і взаєминах із твоєї половинкою, і запитати себе:
– Чи довіряю я своєму партнеру/партерці?
– Чи не відчуваю чи, що я або мій партнер занадто поспішаємо в цій ситуації?
– Чи можемо ми вільно говорити про те, як це відбуватиметься, чітко позначаючи кордони допустимого?
– Як я буду почувати себе після сексу?
Якщо ти не знаєш, як відповісти хоча б на одне з цих запитань, безпечніше буде на час відкласти початок статевого життя. І це зовсім не означатиме, що ти не любиш свою половинку. Адже любов – це не секс. Взаємини – серйозні, довготривалі і стабільні – цілком можуть бути і без сексу. Головне, щоб партнери поважали і цінували одне одного. А готовність почекати, доки партнер(кА) не буде готовий(а) сказати «так» – ознака насправді гарного ставлення, а може і справжнього кохання. Більше того, тільки утримання від статевих контактів дає 100% захист і від вагітності та від ІПСШ, в тому числі ВІЛ. В будь-якому разі, вибір – утримання або статеве життя – людина завжди робить самостійно. А для того, щоб зробити правильний вибір, потрібно володіти повною і достовірною інформацією про заходи безпеки, які допоможу захистити себе і свою половинку від можливих негативних наслідків статевих стосунків.
Ось прості, але дієві ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ:
ні в якому разі не користуйся чужими предметами особистої гігієни (бритвою, зубною щіткою, манікюрними інструментами);
дотримуйся правил інтимної гігієни і вимагай того ж від свого/єї партнера/ки;
використовуй тільки стерильні голки, шприци та інші колючі та ріжучі предмети;
не вживай ін’єкційні наркотики;
уникай статевих контактів з людьми, які мають високий ризик інфікування ІПСШ (наприклад, з тими, у кого багато статевих партнерів, або з споживачами ін’єкційних наркотиків);
перед близькістю переконайся, що у партнера/ки відсутні зовнішні ознаки ІПСШ (хоча ти ж пам’ятаєш, що симптомів може і не бути зовсім!);
і обов’язково під час кожного статевого контакту користуйся захисними засобами – презервативами;
коли немає можливості використовувати презерватив – розумніше буде утриматися від статевого контакту;
підтримуй стосунки із одним вірним неінфікованим партнером/кою і зберігати йому/їй вірність
Презерватив – не панацея! Використовуючи його, ти зменшиш, але не виключиш ризик зараження. Презерватив не захищає від Вірусу папіломи людини (ВПЛ), а рівень захисту від ВІЛ становить 80-90%.
Подумай про свою безпеку і здоров’я до того, як вирішиш вступати в інтимні взаємини з іншою людиною. І не бійся обговорювати питання використання засобів захисту (презервативів) зі своїм партнером/кою – адже це ознака турботи як про своє, так і про його або її здоров’я.
