НЕнормальні «знаки уваги»
– Ану, ану, що там ще за новенький? Довгий, худий, окуляри якісь, голос тужливий. Та ще й заїкається! Гаразд, повеселимося!
Чи завжди тобі спокійно і комфортно перебувати серед твоїх однолітків Спробуй згадати, скільки разів тобі не хотілося йти до школи лише тому, що там тебе чекають глузування і нездорові жарти. Може бути, з тобою такого і не буває (і це чудово!). Але тоді згадай, можливо, ви з друзями веселилися, захоплено перекривлюючи дивного однокласника?
Клички, знущання, насмішки, передражнювання, підніжки, стусани, – на перший погляд, може здатися, що нічого в цьому особливого немає, і це цілком прийнятний спосіб спілкування між ровесниками. Однак не так все нешкідливо, бо саме такі, нібито нормальні «знаки уваги» і можуть перерости у те, що називається цькуванням.
Ти знаєш, що у світі тварин деякі хижаки воліють нападати на жертву зграєю, і це називається «цькування». Те ж саме іноді відбувається і у світі людей: незалежно від віку, кожен з нас може опинитися в ситуації жертви, на яку звернено пильну і, як правило, недружню увагу певної групи людей. Це має назву «психологічне цькування» і включає як індивідуальний пресинг, що йде від однієї людини (булінг), так і агресивну поведінку групи осіб (мобінг).
За якою ознакою зазвичай обирається потенційна жертва? Головне – мати щось, що відрізняє тебе від загальної маси однолітків. Відмінність може бути будь-якою: товсті окуляри, руде волосся, заїкання, сором’язливість, худорлявість, повнота, захоплення НЛО, вивчення китайської мови, любов до класичної музики, колір шкіри, релігійні переконання, реальна чи уявна «не як у всіх» сексуальна орієнтація. І, звичайно, якщо хтось справляє враження людини, яка не здатна постояти за себе, то їй майже автоматично забезпечені образливі слова, жорстокі жарти і приниження з боку однолітків. Поступово «жарти» можуть ставати все більш винахідливими і образливими, кривдники входять у смак і дуже скоро можуть перейти до фізичної агресії.
Ось далеко не повний список прикладів того, які форми може мати цькування.
- Словесні образи – кпини, глузування, погрози, обзивання.
- Образливі жести або дії, наприклад, плювки в жертву або в її бік.
- Залякування за допомогою агресивної мови тіла і загрозливих інтонацій для того, щоб змусити жертву зробити або не робити чогось.
- Ізоляція, коли жертва свідомо ігнорується більшістю оточуючих.
- Вимагання грошей, їжі, речей.
- Умисне пошкодження особистих речей жертви.
- Фізичні дії – удари, щипки, ляпанці, поштовхи, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які завдають болю і навіть тілесних ушкоджень.
- Приниження за допомогою мобільних телефонів та Інтернету – смс, електронні листи, образливі репліки і коментарі в чатах тощо.
Чи спадало тобі коли-небудь на думку, як це – бути тією самою «білою вороною», яку кожен вважає своїм обов’язком «клюнути» якомога болючіше? Багато хто, гарно покопавшись у пам’яті, може віднайти там спогади про неприємні ситуацій, пов’язані з приклеюванням образливої клички або недобрими жартами. Але відмінність цькування від разових образ полягає в тому, що ці ситуації повторюються постійно, день у день, і жертва ніколи не відчуває себе в безпеці серед своїх однолітків.
Хто частіше стає ініціатором цькування? Це можуть бути і юнаки і дівчата, вони бувають як надмірно агресивними, так і надзвичайно товариськими і зовні доброзичливими. Вони можуть діяти безпосередньо, а можуть і нишком, розпускаючи чутки і плітки і залишаючись ніби в стороні від усього цього. Проте, попри всі відмінності, у таких людей є й спільні риси.
Якими б «крутими» вони не здавалися самі для себе, насправді, вони прагнуть принижувати інших людей тільки заради того, щоб підвищити власну значимість. Цілком ймовірно, що такі кривдники самі в минулому були жертвою цькування, або ж вони копіюють агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їх сім’ях.
Якщо ти відчуваєш, що власними силами ніяк не зможеш дати відсіч таким діям, правильним рішенням буде просто звернутися по допомогу до дорослих. Допомога дорослих, окрім того, абсолютно необхідна в ситуаціях, якщо тобі загрожує фізична небезпека, якщо дії твоїх кривдників можуть завдати серйозної шкоди твоєму здоров’ю.
Але якщо ти вважаєш себе досить самостійною людиною і вважаєш, що можеш вирішувати свої проблеми, не звертаючись по допомогу, ось деякі поради, які можуть тобі знадобитися.
- Ігноруй кривдника і йди від сварки. Така поведінка ні в якому разі не говорить про твоє боягузтво, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю своїм емоціям. Кривдникові важливо тебе зачепити, такі люди як раз і домагаються того, щоб побачити твою реакцію, і якщо ти йдеш або не відповідаєш на образливі послання або смс, ти таким чином даєш їм зрозуміти, що тобі це байдуже. Рано чи пізно їм просто набридне чіплятися до тебе.
- Стримуйся і намагайся недемонструвати гнів і злість. Адже це саме те, чого домагаються твої кривдники, бо вони вважають себе вправі розпоряджатися твоїми емоціями. Якщо ситуація не дозволяє тобі піти, зберігаючи самоконтроль, використовуй гумор – цим ти застанеш їх зненацька.
- Не вплутуйся в бійку. Навіть якщо тобі дуже хочеться застосувати кулаки, краще цього все ж таки не робити. Швидше за все, твої кривдники тільки й чекають приводу, щоб обрушитися на тебе всерйоз. Чим більш агресивно ти реагуєш, тим більше шансів опинитися в загрозливій і небезпечній для тебе ситуації.
- Розвивай впевненість у собі. Подумай, що саме тобі необхідно, аби відчувати себе сильніше і впевненіше. Вибір занять, які допоможуть тобі віднайти силу і самоповагу, практично нескінченний: від занять айкідо і йогою до музики, комп’ютерів, іноземних мов. Крім того, ставши членом якогось клубу або секції, ти напевно знайдеш нових друзів, і перестанеш відчувати себе «білою вороною».
- Не соромся обговорювати свої страхи і побоювання з людьми, яким ти довіряєш – це допоможе тобі розібратися у власних почуттях і вибудувати правильну лінію поведінки.
А якщо хтось вчепився не до тебе, а до твоїх друзів? Як допомогти їм і при цьому не стати ще однією жертвою насмішок? Ми попросили чудових і розуміючих психологів прокоментувати це питання. Читай тут.
Фотографії для цієї статті ми взяли тут і тут.
